Яскрава та самобутня жінка з дуже складною долею, Ольга Кобилянська — взірець незламного характеру, твердості духу та всебічного таланту.
Родина та дитинство
Батько Ольги — Юліан Кобилянський був родом з Придністровських дворян, але дуже
рано осиротів і свою освіту та кар'єру отримав власними зусиллями, без
підтримки сім'ї.
Юліан та Марія мали аж сімох дітей, серед яких Ольга була четвертою.
Головним завданням свого життя Юліан Кобилянський вважав дати хорошу освіту
синам, а для дівчаток чотири класи початкової школи вважав достатнім. Але
природа нагородила його старшу дочку багатьма талантами.
Юна Оля непогано малювала (потім закинула, розуміючи, що їй не вистачає
школи), мала прекрасний музичний слух (в 8 років лише два місяці вчилася
музиці, з тих пір відігравала твори на слух, прослухавши всього два рази),
обожнювала верхову їзду, грала в домашніх спектаклях. Але головною пристрастю
Ольги було читання. У ті часи Буковина була частиною Австро-Угорщини, тому
навчання в школах було тільки на німецькій мові. Тому читати Ольга почала
німецькою. Однак батько хотів, щоб діти знали і рідну мову, тому наймав
приватних вчителів української мови. Коштів не вистачало: діти отримували
тільки основи знань, решту доучувати самостійно. Саме завдяки самоосвіті, Ольгу
згодом зарахували до найбільш освічених жінок тих часів.
Творча енергія Ольги Кобилянської шукає виходу, і вже в 14 років вона пише свої перші вірші німецькою мовою, потім нариси, оповідання. Ранні твори Ольги Кобилянської були дуже емоційні, але ще не складалися в цілісну картину.
Одного разу брат розповів їй про чудову домашню бібліотеку пана Вробля, декана філософського факультету, де він навчався. Ольга була в такому захопленні, що навіть написала пану Вроблю листа про те, що їй 18 років, вона дочка чесних батьків і буде вірною дружиною, тільки щоб дали їй можливість користуватися бібліотекою.
Листа вона, звичайно ж, не відправила, зате познайомилася з дуже яскравою
особистістю, Софією Окуневською, яка пізніше стала першою жінкою-лікарем з
університетською освітою в Австро-Угорщині. Саме вона познайомила Кобилянську з
творчістю українських письменників, прищепила любов до праць Т. Шевченка, М.
Вовчка. Окуневська знайомить Ольгу з іншими палкими шанувальниками української
літератури — Н. Кобринською, М. Павличко, І. Франко.
Завдяки впливу друзів натхненна Ольга усвідомила себе саме українською письменницею.
Під впливом прогресивної української літератури формуються її погляди на
свободу особистості та роль жінки в суспільстві.
У 24 роки О. Кобилянська публікує оповідання «Вона вийшла заміж», яке принесло їй популярність. Тоді ж вона і познайомилася з Осипом Маковій, редактором газети «Буковина».
Ольга Кобилянська:таємниця душі для Осипа Маковея
Спільна робота зближує їх, Ольга навіть була впевнена у взаємності
почуттів, але Маковій одружився з іншою дівчиною. Його рішення було настільки
несподіваним та болючим, що вона ніколи не вийде заміж, віддаючи всю себе
творчості.
В цей час Ольга отримує надихаючий лист від своєї подруги Лесі Українки.
Погляди письменниць на любов, творчість, положення жінки в суспільстві були
настільки близькими, що вони просто не могли не подружитися. А тема втраченої
любові ще більше зближує їх. Зустрічалися подруги нечасто, але їх щире та тепле
листування тривало аж 14 років, до самої смерті Лесі Українки.
У 1891 році сім'я Кобилянських переїжджає до Чернівців. З усією своєю енергією
Ольга вливається в життя творчої інтелігенції: друкує оповідання, перекази,
бере активну участь у культурному житті. Разом з Н. Кобринською Ольга створює
«Товариство руських жінок» де вони піднімають проблеми духовного розкріпачення
та емансипації жінок. Героїні творів О. Кобилянської — розумні, незалежні,
сильні духом жінки. Для них любити так само важливо, як і дихати. Суспільство,
яке не допускає вільного вибору для жінки, позбавляє її можливості особистого
щастя.
У ці важкі для всіх роки, Ольга Кобилянська втрачає багатьох друзів, пішли з життя її батьки, сама вона після важкої застуди стала частково паралізованою. Однак ця мужня жінка не тільки пише антивоєнні твори, але і знаходить можливість видавати їх в Україні. Це було дуже небезпечно, і одного разу її запитали: «Пані Кобилянська, які б три книги ви б взяли собою в тривале ув'язнення?» Вона відповіла: «На першому місці — Євангеліє, оскільки воно живить людський дух, в ньому я знаходжу розраду і рівновагу душевну. Далі — «Фауст» Гете, бо в ній — історія людства, наше життя. І на третьому місці — Тарас Шевченко, бо не дає забути про свою народність».
У 1940 р. Буковина увійшла до складу Радянської України. У тому ж році Ольгу Кобилянську було прийнято до Спілки письменників України, вона отримала персональну пенсію. Однак вже через рік Україна була захоплена Німеччиною і її союзником Румунією. Уряд Румунії вирішив влаштувати показовий процес над непокірною 79-річною письменницею.