14 грудня - День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС

 Пропонуємо книги від істориків, письменників, сталкерів та фотографів, які переосмислюють події та демонструють сучасний погляд на Чорнобильську зону. 

«Чорнобиль. Історія катастрофи» Адам Хіггінботам

Ґрунтуючись на більш ніж десятирічній роботі, записах сотень бесід, на особистому листуванні, невиданих спогадах і недавно розсекречених архівних документах, журналіст Адам Хіггінботам написав захопливий твір, в якому ми бачимо чорнобильську катастрофу очима її перших свідків. Результатом став майстерно зроблений документальний трилер, вичерпний звіт про подію, яка змінила історію, — куди складнішу, людянішу ніж міф про Чорнобиль, до якого ми звикли.
Виданя було визнане кращою книгою року за версією The New York Times, краща книгою року за версією Time, у 2020 році автор був удостоєний медалі Ендрю Карнегі за видатні досягнення в літературі і публіцистиці. 

«Чорнобиль. Історія ядерної катастрофи» Сергій Плохій

Ця книга є першою історією Чорнобильської катастрофи від вибуху 26 квітня 1986 року до закриття станції у грудні 2000-го. Чим для України був Чорнобиль? Національною трагедією, величезною психологічною травмою, важкою ношею для економіки. Чорнобиль вибухнув не тільки через помилки персоналу, нехтування правилами безпеки і проблемами з конструкцією реактора, але також через систему, яка обгородила ядерну енергетику завісою секретності. Радянська система не дозволяла поширювати інформацію про попередні аварії навіть серед фахівців. Це зробило нову масштабну аварію неминучою. 

1986. Чорнобильські хроніки Сергій Трохим

У книзі розповідається про те, як через об’єктиви телекамер українських журналістів світ дізнавався, що ж реально відбувалося в зоні відчуження.

Автор не тільки торкається фактів з історії трагедії Чорнобиля. Він доводить, що ця масштабна катастрофа стала саме тією безповоротною подією в історії Радянської імперії, що призвела до її розпаду. Зоря Полин — прикінцевий акорд сумної мелодії, що передує остаточному фіналу. Далі — агонія величезної країни.

«Interesting Chernobyl»

У цій книзі зібрані 100 захопливих і в той же час лаконічних статей, що розповідають про найважливіші і найцікавіші символи Чорнобильської зони відчуження: від, власне, Чорнобильської атомної станції та міста Прип’яті, до окремих монументів радянської епохи, автоматів з газованою водою, таксофонів і інших об’єктів, що дають уявлення про життя типового успішного містечка СРСР 1980-х. Читач дізнається, як сталася катастрофа, «прогуляється» по покинутих військових об’єктах, включаючи велетенський радар «Дуга», побачить кладовища техніки ліквідаторів аварії, загляне в квартири жителів Прип’яті, кинуті на наступний день після страшного вибуху, познайомиться з гігантськими сомами і майже ручним лисом Семеном.

«Чорнобильська зона очима сталкера»

Путівник, написаний досвідченим сталкером з коментарями авторитетних вчених-екологів, багато років працюють в Чорнобилі. Сотні унікальних фотографій, що створюють ефект присутності в одному з найзагадковіших і небезпечних місць світу, також зроблені сталкерамі. Видання містить дві оригінальні карти-схеми Чорнобильської зони з популярними сталкерського маршрутами і міста Прип’яті. Читачеві буде надана рідкісна можливість подивитися на Зону очима різних людей, які знають її як ніхто інший, і почути їх дивовижні історії. Гортаючи книгу, він зможе з головою зануритися в пригоду, не виходячи з власного будинку, а також отримати повну консультацію фахівців з підготовки до реального подорожі. Як додаток до путівника включені ексклюзивне інтерв’ю з творцем культової комп’ютерної гри STALKER Сергієм Григоровичем і коментар автора книги до ігрового світу.

«Чорнобильська молитва. Хроніка майбутнього» Світлана Алексієвич

Книжка від нобелівської лауреатки з літератури, білоруської письменниці в перекладі української авторки Оксани Забужко неймовірно живо та глибоко оповідає про враження людей, які бачили цю трагедію на власні очі. Саме з її книги сценаристи серіалу «Чорнобиль» з невеличкими змінами взяли трагічну історію дружини пожежника Ігнатенка. Авторка створила оповідь на основі інтерв’ю із сотнями очевидців: ліквідаторами та посадовцями, які приймали важливі рішення щодо ходу подій; потерпілими та їхніми родичами; вимушеними переселенцями та тими, хто вирішив повернутися назад у зону відчуження. Книжка не залишить нікого байдужим, під час читання складається враження, що ти на власні очі бачиш весь біль та хаос, який тоді висів у повітрі.

«Пройти крізь Чорнобиль» Галя Аккерман

Подорож письменниці крізь драму Чорнобиля в різноманітних її людських, соціокультурних, професійних аспектах. Це проходження крізь очисний вогонь нового знання, трагічних відкриттів, крізь драму людських доль. Ця книжка також про Чорнобиль як про один з найстрашніших злочинів радянської системи. Незаперечна цінність видання і в тому, що це погляд людини з іншої культури, з інших культур — адже авторка суміщає в собі єврейську, російську і французьку культури, родинно пов’язана з Україною.

Андржеєвський «Чорнобильський пес Аксель»

У чорнобильській круговині час не зупинився. Він спливає по-иншому — вночі у минуле, вдень у прийдешнє. Чорнобиль не завмер. В його роздолах снують породжені випромінню химерні істоти, що назавше стали потойбіччям чорнобильського обширу, готовими розповісти про лихо, яке прогризлося в кожну живу клітину, що трапилася на його шляху.

І от у йонізованому просторі з'являється мале і допитливе життя — хлопчик Мирось, який приїхав сюди з батьками як мандрувальник. Провідниками дитини у відчужений світ стають пес Аксель, бузько Люк, чудовисько Бальдадер, пантера Раїла, Єдиноріг із прийдешності та інші тварини-примари. А може, вони таки існують? Просто невидимі, як і випромінь, що, мов чорна птаха, накрила нас своїм крилом 26 квітня 1986 року. 

«Оформляндія або прогулянка в Зону» Маркіян Камиш

Емоційний вимір Чорнобильщини, занурення у світ нелегальних туристів-"сталкерів». В цій книзі ви не знайдете стандартних описів Зони, нудних історичних викладок і роздумів над істинними причинами Чорнобильської аварії. Тут — погляд зсередини на явище нелегального туризму у Зону відчуження, яка є є унікальною територією українського Полісся впродовж майже 30-ти років. Тут — смарагдові болота, міліцейські засідки і збиті до кривавих мозолів ноги. Тут загрозливі зливи нічної Прип’яті та світанкові чари Полісся.

«Чорнобиль: сучасне обличчя» Дмитро Демішев

Декiлька рокiв nоспiль фотограф вiдвiдував Чорнобильську зону вiдчуження та закарбовував на свiтлинах атмосферу мiсць, заради яких сотнi тисяч людей знову й знову nриїжджають сюди з рiзних куточкiв свiту. Масив Чорнобильської атомної електростанцiї (ЧАЕС), один iз реакторiв якої вибухнув 1986 року, масштабнi iнженернi споруди, науковi лабораторiї, десятки покинутих сiл i мiсто Прип’ять — пам’ятник епохи СРСР. А ще неймовiрної краси природа, в яку буквально врiзанi iндустрiальнi об’єкти, та люди — цiкавi люди, якi працюють у цьому радiацiйно-небезпечному мiсцi. Автор намагався передати свiй суб’єктивний погляд на побачене, поділитися своїми враженнями.

Володимир Шовкошитний «Чорнобиль: Я бачив»

Художньо-документальна повість «Я бачив» - це нова спроба одного з провідних українських сучасних письменників Володимира Шовкошитного, самовидця Чорнобильської аварії й активного ліквідатора її наслідків, поєднати воєдино літературу пам'яті й літературу факту. Адже, на його думку, не існує жанрів поза життям, а воно, життя, є жанром всеохопним.

Отож, у творі поєднані спогади очевидців найбільшої техногенної катастрофи в історії людства, учасників ліквідації її наслідків, простежені долі літературних героїв, проаналізовані техногенні, економічні, соціальні й медичні наслідки наймасштабнішого рукотворного лиха, показані перспективи повернення забруднених територій в народногосподарський обіг.

Ця книга дає відповідь на головні питання, що постали після Чорнобиля, вона показує духовний зв'язок героїв Чорнобиля, майданівців та учасників АТО. Адже всі 33 роки після Чорнобиля автор був в епіцентрі Українського життя. У книзі спростовується безліч міфів, зокрема, породжених серіалом каналу НВО «Чорнобиль». 

Олег Векленко «Чорнобиль: етюди з натури»

Книжка спогадів учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, художника, професора Харківської державної академії дизайну і мистецтв Олега Векленка про його особисті відчуття, пережиті в період перебування в Чорнобилі в травні–червні 1986 року.

Автор розказує, яким було повсякденне життя ліквідаторів у таборі неподалік станції, про примітивні засоби захисту і про те, що усвідомлення справжньої небезпеки прийшло набагато пізніше. Щирі історії про ті дні написані живою мовою і доповнені авторськими малюнками та фотографіями.

Микола Хвильовий – основоположник пореволюційної української прози

Відмова од традиційного описового реалізму увібрала для М. Хвильового й настанову на деструкцію художнього часу, характерну для модерної літератури відмову од послідовного викладу подій, намагання через найрізноманітніші часові зміщення, зіткнення віддалених епізодів, часових площин, введення історичних алюзій і асоціацій досягти посилених емоційних ефектів, змістового "згущення".

Микола Хвильовий – один з основоположників пореволюційної української прози. Народився Микола Григорович Фітільов (таке справжнє прізвище письменника) 13 грудня 1893р. в селищі Тростянець, нині райцентр Сумської області. Брав участь у першій світовій та громадянській війнах, з 1921p. – живе й працює в Харкові, де активно заявив про себе як один з організаторів літературно-художнього життя, член-засновник багатьох тогочасних літературних організацій – "Гарту", "ВАПЛІТЕ", "Пролітфронту".

Центральною для Хвильового – полеміста та публіциста – була проблема історичного буття України, української культури. Заперечуючи москвофільські тенденції частини тогочасних літераторів, Хвильовий проголошував орієнтацію на Європу, на стилі та напрями європейського мистецтва. "Від російської літератури, від її стилів українська поезія мусить якмога швидше тікати. Поляки ніколи б не дали Міцкевича, коли б вони не покинули орієнтуватись на московське мистецтво. Справа в тому, що російська література тяжить над нами в віках як господар становища, який привчав нашу психіку до рабського наслідування... Наша орієнтація – на західноєвропейське мистецтво, на його стиль, на його прийоми".

6 грудня – День Збройних Сил України!

 

6 грудня, в день ухвалення 1991 року Закону України «Про Збройні сили України», українці відзначають державне свято – День Збройних Сил України – свято справжньої мужності, героїзму і відваги.

Українська армія – сила і гордість нашої Батьківщини. Українські військові довели, що вони найвідважніші, найдосвідченіші, найпрофесійніші воїни у світі. Бажаємо кожному захиснику і захисниці повернутися додому цілими і неушкодженими, і принести із собою перемогу!

Вітаємо всіх доблесних і хоробрих чоловіків і жінок, які потужною стіною захищають свою рідну Україну від окупанта! Неможливо висловити словами нашу безмежну вдячність.

Слава ЗСУ! Слава Україні!

Довідка

Збройні Сили – це один з основних елементів стабільного і впевненого розвитку Української держави, справжня гарантія державного суверенітету.

24 серпня 1991 року Верховна Рада України прийняла постанову «Про військові формування в Україні», якою визначила: «підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території України, Верховній Раді України; утворити Міністерство оборони України; Урядові України приступити до створення Збройних Сил України». Фактично цією постановою було покладено початок будівництва Збройних Сил України, як важливого інституту держави і невід’ємного елемента її воєнної організації.

5 грудня - Міжнародний день добровольців

 1985 року Генеральна Асамблея ООН запропонувала щорічно 5 грудня відзначати Міжнародний день добровольців заради економічного і соціального розвитку або - Міжнародний день волонтерів.

Добровольці (волонтери) - це люди, які витрачають свій вільний час на благо суспільства. Сфери діяльності, в яких можна побачити безоплатну роботу добровольців, численні та різноманітні.

Головна мета дня волонтерів полягає в тому, щоб спонукати суспільство до безоплатної добровільної праці в найрізноманітніших сферах життя. Як офіційний рух волонтерство з'явилося ще у 20-х роках минулого століття. Наприклад, у 1920 році у Франції молодь створила волонтерський проєкт, який полягав у відновленні ферми, що постраждала під час Першої світової війни.

3 грудня - День захисту людей з особливими потребами.

     Щороку 3-го грудня весь світ відзначає День захисту людей з особливими потребами. Ініціатором проведення цього символічного дня стала Організація Об’єднаних Націй, яка в 1992 році запропонувала заснувати таке свято на честь закінчення Десятиліття інвалідів, проголошеного в 1983 році. Встановлення Міжнародного дня інвалідів – справедлива шана суспільства та нагадування всім про обов’язок перед інвалідами, що потребують захисту та підтримки у цей непростий час. Інваліди – це не просто категорія людей. Це окремі життя, окремі трагедії, окремі людські надії на те, що все буде добре.

    Сьогодні в Україні проживає понад 2,7 млн. інвалідів (в т.ч. понад 165 тисяч дітей). За останні сім років чисельність інвалідів в Україні, на жаль, зросла в більш ніж на півмільйона. Причиною цьому є природні катаклізми, техногенні катастрофи, забруднення навколишнього середовища, дорожньо-транспортні пригоди, вроджені патології і хронічні захворювання тощо.

    Інваліди – повноцінні й ефективні члени суспільства, відмінні фахівці та навіть політики, економісти, соціально активні люди, які надихають багатьох, у тому числі й абсолютно здорових членів нашого суспільства. Увага держави, толерантність, милосердя, людяність кожного з нас допоможуть спростити життя людей з обмеженими можливостями та допомогти їм бути щасливими. Достатньо тільки побачити в цих людях – людей, в цих дітях – дітей, трішки особливих дорослих і дітей!

    До вашої уваги представлена презентація з актуальною інформацією щодо інвалідності та як може особа із вадами розвитку функціонувати і досягати неосяжних вершин.